Бородянка. Буча. Ірпінь. Мотижин. Гастомель. Житомирська траса.
До війни – це були мальовничі передмістя Києва, де селились молоді сім’ї, народжували та виховували дітей, будували гарні будинки, виїздили з друзями на вихідні, щоб відпочити. До війни ці маленькі містечка були оазисом спокою та затишку.
Зараз весь світ знає, що це міста болю, крові, жаху та тортур. Міста, де ворог показав своє страшне обличчя, вбиваючи та знищуючи простих людей, гвалтуючи жінок та дітей, розстрілюючи впритул цивільні автівки та створюючі гетто і камери тортур в дитячих садках, підвалах будинків, школах.
Це не нацистка Німеччина. І це не 1942 рік. І ми не євреї.
Це путінська російська імперія. І це відбувається в 2022 році. І для цієї імперії ми – євреї. Ми – народ, який вони просто хочуть знищити, але їм це не вдастся.
Світ має прокинутись, відкрити очі, забути про ілюзії та допомогти Україні перемогти, щоб “Буча” не прийшла до мирних міст Європи.
